Освітяни міста тримають стрій!


Звичайна ніч співала колискову,

Зимовий сон…. і скоро вже весна,

Це що за вибухи? Нам відібрало мову –

Хіба можливо це? А почалась війна!

Світанок цей – ніж в серце України,

Встромила підло зрадниця русня,

І їй не буде прощення віднині,

Катів зробила з них брехлива маячня.

Враз дитсадки і школи спорожніли,

Де наші діти? Де їх гомін, сміх?

А діти в сховищах тихесенько сиділи

 Чи їхали з країни – хто як зміг…

А на горі на варті сорок перший

Приймає всіх людей в часи тривог,

Пильнує у окопах, немов вершник,

Щасливого дитинства він острог.

Робота тут кипить – везуть продукти,

Тероборону, біженців щоб годувать,

Одежу ми несем,  консерви, сухофрукти

А цех по ліпленню вареників – це рать!

Хоч вибухи і гул ракет – живемо!

Житомир наш ріднесенький стоїть,

Садок дитячий разом збережемо,

І ПЕРЕМОГИ відсвяткуєм мить!

Готуєм сховище: малюєм,  прибираєм,

Сюди в фортецю діток приведуть,

Ще прикрашаєм стіни, квіточки саджаєм

Тут заспокоять, нагодують, пригорнуть.

Всім ворогам на зло – садочок наш працює,

Пісні співаємо, готуємо свята,

Бо Україна цілий Світ рятує,

А наші діти – це надія золота!

Тепер Земля жовто – блакитний колір має,

А славні ЗСУ – немов з казкових мрій,

Із світлом у душі ми ворога здолаєм,

Із світлом у душі ми ворога здолаєм,

І сорок першій наш – тримаймо стрій!

Автор: вихователь центру розвитку дитини №41 Карпець Світлана Анатоліївна